Чого ці записи не обіцяють

Хвилинник пише про відлік витримки, градус води, вагу сировини, калібр помелу, колір, смак, посудину, пору зрізання й домашній звичай лічити хвилини. Це тема побутова, кухонна й почасти мовна: ми записуємо, як люди самі називають те, що роблять біля плити.

Ми не описуємо, як рослини впливають на людину, — ні схвально, ні застережливо. Підказок щодо здоров'я й самопочуття тут немає й не буде, навіть якщо про них просять у листах. Формулювань на кшталт «годиться для» щодо людей у наших аркушах не трапляється взагалі.

Кожна позначка здобута на наших вагах, нашому чайнику й любарській воді з-під крана. Ваша вода, посудина й сировина інші, тому таблиця — це відправна точка для власних проб, а не обіцянка певного смаку. Ми самі перевіряємо кожне число двічі й усе одно отримуємо розбіжності.

Місцеві назви трав ми наводимо так, як їх вимовляють наші співрозмовники, і не виправляємо на ботанічні. Латина стоїть лише там, де без неї можна взяти на базарі зовсім інше. Якщо назва в тексті не збігається з тією, яку ви знаєте з дитинства, це не помилка, а інша говірка.

За описом чи світлиною ми не скажемо, що у вас у банці, і не радимо, що зривати в лісі чи на луці. Сировину беріть у того, хто знає її в живому вигляді. Усе, про що пишемо, стосується вже готового сухого листа, який лежить на столі перед вами.

Хвилинник — це журнал, і єдине, що він пропонує, — читання. Товару в редакції нема, склад заводити ні до чого, рахунок виписати нічим. Аркуші лежать відкриті: ані плати, ані будь-якого запису вони не вимагають.

Якщо наше число у вас не спрацювало, напишіть і згадайте воду, посудину, вагу й калібр — так ми зрозуміємо, де розбіжність. Ми переміряємо, і коли таблиця справді хибна, виправимо її й поставимо нову дату під заголовком аркуша. За чужі сайти, на які ведуть посилання, редакція не відповідає.